До Дня архітектури: куди зникло легендарне «Співоче поле» у Хмельницькому?

1 Липня 2026 р.
Прес-центр

1 липня відзначається День архітектури України. І традиційно у цей день музей історії міста згадує про втрачені пам’ятки Хмельницького. Сьогодні згадаємо разом про легендарне «Співоче поле».

Саме з 1 по 3 липня у 1988 році Хмельницький приймав ІІІ Республіканський фестиваль народної творчості.
Традиція влаштування співочих полів (це різновид літнього театру, зазвичай вони мають особливу акустику, естраду для співаків та трибуни для глядачів) розповсюджена в Прибалтиці та Фінляндії. Для І фестивалю народної творчості, що проходив у 1986 році в Тернополі, вирішили збудувати перше в Україні Співоче поле, що було урочисто відкрите у червні 1986 р. Тоді тут виступили найкращі музичні та хорові колективи України, зокрема, хор імені Григорія Верьовки, Черкаський і Полтавський народні хори. Ведучою свята була відома українська дикторка Тамара Стратієнко.

27 червня 1987 для ІІ фестивалю Співоче поле з’явилося в Полтаві, і згодом було назване на честь легендарної української народної співачки і поетеси Марії Гордіївни Чурай (1625-1653), яка нібито жила в Полтаві.

Тодішній міський голова Хмельницького Іван Бухал відвідував ці міста, щоб подивитися на проведення цих фестивалів. Проєкт Співочого поля був задуманий як своєрідний колізей, в якому будуть розташовуються відкриті трибуни для розміщення великої кількості глядачів. Будівництво велось швидкими темпами і завершилося через чотири місяці. Через особливості болотистої місцевості Хмельницького для здійснення водовідведення та щоб зробити доріжки, для завершення об'єкта вирішили попросити збільшити фінансування будівництва. Перед самим відкриттям фестивалю будівництво було майже завершене, але дах ще не був добудований. За три дні до відкриття фестивалю взагалі ще не все було готовим. Зважаючи на короткий термін і відсутність нормального фінансування, над естрадою не зробили акустичного козирка, як у Тернополі і Полтаві, і глядачі скаржились на поганий звук.

Хмельничанам та гостям міста надовго запам’яталось, проведене у 1988 році, грандіозне дійство, де стотисячна аудиторія глядачів змогла насолоджуватись чотиритисячним хореографічно-хоровим дійством за участю найкращих професійних та аматорських колективів України. Під час відкриття Третього республіканського фестивалю народної творчості, який відбувався на території Співочого поля, гелікоптер літав над спорудою і розкидав листівки з символікою свята.

Кульмінацією події став великий концерт, автором сценарію та головним режисером якого був Герой України, народний артист України Дмитро Гнатюк та режисерами Петро Слободянюк – на той час заступник начальника Хмельницького обласного управління культури, сьогодні – історик, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України та Тамара Скородим. Вражав слухачів зведений хор України (головний диригент – Анатолій Авдієвський – Герой України, народний артист України), який виконав ряд хорових творів у супроводі зведеного оркестру. У складі хору були провідні професійні та аматорські хорові колективи. Серед них: Національний заслужений академічний народний хор України імені Григорія Верьовки, Національний Академічний духовий оркестр України, Національний академічний оркестр народних інструментів України, Національна заслужена академічна хорова капела України «Думка», академічна чоловіча хорова капела імені Л.М.Ревуцького, академічні ансамблі пісні і танцю «Козаки Поділля», «Льонок», Буковинський ансамбль пісні і танцю України та численні аматорські колективи зі всієї України. Хормейстером також був Володимир Атаман, балетмейстерами – Юрій Кузьменко, Володимир Тітов, Олександр Небесний.

Взагалі у підготовці і проведенні свята взяли участь 19 диригентів, 5 режисерів, 8 балетмейстерів, 5 художників-постановників, 3 музичних редактори. Понад 100 тисяч глядачів змогли познайомитись з творчістю митців України.

У 1993 році до 500-річчя Хмельницького планували поруч із полем побудувати 2 кіноконцертні зали, льодову арену (вона ж балетна сцена, і цілорічний льодовий каток) для якої вже закупили холодильні установки. Передбачалося, що це буде найбільшою спорудою у всьому Радянському Союзі.
Консультації для вдалого проєктування надавали фахівці з різних куточків України але звісно, економічна криза кінця 1980-тих — початку 1990-тих перекреслила ці плани. Потім планували переобладнати будівлю під спортивний комплекс УВС, банно-оздоровчий комплекс, плавальні басейни, пляж, іподром, кінно-спортивну школу, дендропарк…

Пізніше Співоче поле вирішили накрити величезним дахом. Фірма, що затіяла це будівництво, збанкрутіла.
У 2003 році тут почали будувати торговельний центр «Авалон» (що потім перетворився на «Оазис»), а у 2007 році — гіпермаркет «Епіцентр» і «Таврію». Бетонні конструкції знесли, а металеві розібрали й перенесли трохи далі. Тоді власники «Епіцентру» обіцяли «заново звести унікальну споруду Співочого поля, яка стане спортивним комплексом». Виявилось, що перевезення металевих конструкцій до місця утилізації буде коштувати дорожче, ніж той метал, з якого вони зроблені, а про відбудову Співочого поля вже й не згадували. Лише у 2017 році металобрухт, нарешті, вивезли.

До речі, Співочі поля в Тернополі та в Полтаві існують – полтавський амфітеатр потребує реконструкції, а тернопільський – й досі використовується за призначенням. Щорічно тут проводяться фестивалі, концерти, поблизу на алеях — виставки квітів, свято меду, народних ремесел. Щорічно 28 серпня на День міста тут нагороджують найкращих тернополян.

І на останок пропонуємо переглянути унікальні фотографії Співочого поля з фондів музею.