Генерал Тарас Чупринка – символ незламного спротиву, волі до життя й визволення

30 Червня 2026 р.
Прес-центр

30 червня 2026 року минає 119 років від дня народження Провідника Українського Визвольного Руху, Голови Проводу Організації Українських Націоналістів, Голови Генерального Секретаріату Української Головної Визвольної Ради, Головного Командира Української Повстанської Армії, генерал-хорунжого Романа Шухевича (1907-1950). Псевдо: «Тарас Чупринка», «Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Борис Щука», «Степан», «Чернець», «Тур», «Мамай».

«Про Романа Шухевича-Чупринку ще будуть писати книги, ще будуть досліджувати його життя і діяльність. Адже це він тримав на своїх плечах увесь тягар боротьби і всі небезпеки революційного підпілля. Але мало, зовсім мало залишилось документів про його бойові дії і про його героїчну смерть, бо в підпіллі документів не зберігають. І навряд чи коли можна буде дати повний образ його лицарських подвигів і його державницької діяльності в опанованих УПА районах.

Але вже тепер ми знаємо, що був він від ніжного дитинства до мужньої зрілости і смерти – стрілою, яка летить до мети. І що метою його була Українська Соборна Самостійна Держава.[…]

УПА вела всенародну війну з червоною Москвою і в тій війні не скапітулювала, не піднесла білого прапора, не вислала до ворога своїх парляментарів, щоб уклали вони договір про капітуляцію, як укладали провідники численних армій західньоєвпропейських країн в Другій світовій війні. Отже, перше і найважливіше, що осягнула УПА в нерівній боротьбі з Москвою, це було врятування своєї власної чести, чести українського народу, в ім`я якого вона боролась… УПА на чолі з її славним Провідником Тарасом Чупринкою-Шухевичем нагромадила й залишила українському народові величезний досвід ведення партизанської боротьби в усіх її формах. Вже на початках її створення Роман Шухевич-Чупринка опрацював військову доктрину, яка зобов`язуватиме і майбутніх керівників українських збройних сил, як єдино можлива у змаганні з Москвою. Ця військова доктрина передбачає, зокрема, що з вибухом Національної Революції, коли розпадатиметься московсько-большевицька соціяльно-політична система на теренах СССР – поставатиме хаос, який будуть використовувати комуністичні п`яті колони, московські партизани і «революційні сили» російських єдинонеділимців. Українська військова доктрина протиставить усім цим силам політично-програмові концепції національної боротьби, єдиного фронту АБН (Антибільшовицького блоку народів), своєї власної партизанки і своєї реґулярної армії. З досвіду стратегії УПА українська військова доктрина робить висновок, що неросійські народи СССР шляхом революційно-визвольної боротьби мають розвалити московсько-большевицьку імперію зсередини і побудувати на її руїнах самостійні держави поневолених Москвою народів» (Із «Звернення Проводу ОУН у 20-річчя із дня смерти головного Командира УПА ген.-хор. Тараса Чупринки-Шухевича», березень 1970 р.). Джерело: ж-л «Визвольний шлях», Кн. 3, березень, 1970 р.

«В особі генерала Тараса Чупринки український визвольно-революційний рух втратив свого незрівняного у цей час провідника, що зумів поєднати свій великий досвід і військове знання з підпільною політично-революційною боротьбою і створити новий, незнаний досі в світі метод визвольної боротьби. […]

Генерал Тарас Чупринка, це взір провідника революційного руху, політика й стратега, який провадив боротьбу народу в умовинах так тяжких, яких досі не знала історія. Він жив і боровся для народу, і залишився з ним в найтяжчих хвилинах жорстокого, нелюдського його поневолення, - згідно з деклярацією Проводу ОУН після закінчення Другої світової війни в Европі:

«Ми, Провід Організації Українських Націоналістів, далі залишаємось з народом, на полі бою нашої визвольної війни, на наших окупованих землях. Рам`я – в рам`я з революціонерами і повстанцями ми підемо в першій лінії до дальшої боротьби за волю». (Кого ми втратили // Сурма. Видання закордонних частин Організації Українських Націоналістів. – 1950. – ч. 24).

Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року в містечку Краковець на Галичині в родині в родині правника Осипа-Зиновія Шухевича і Євгенії Шухевич (з дому Стоцьких). Онук етнографа Володимира Шухевича, правнук священника, громадського діяча Осипа Шухевича.

З 1913 по 1917 рр. – навчався у народній школі в Кам’янці Струмиловій. У 10-річному віці став учнем Львівської гімназії. Учився добре, мав переважно відмінні оцінки, займався спортом, музикою та співом.

Він був одним із організаторів пластового гуртка «Ясний тризуб» (1922), а пізніше – куреня «Чорноморці» (1927). У одній із облікових пластових карток юнака йому дається така характеристика: «Найліпший з гуртка. Честолюбивий. Войовничий. Енергійний».

14 вересня 1926 року вступив до Львівського політехнічного інституту, який він з успіхом закінчив у 1931 році. Паралельно з цим закінчив спеціальні курси для військових старшин (офіцерів). На початку 1930-х років пройшов заочний курс музичного інституту імені М. В. Лисенка по класу фортепіано. 1930 одружився з Наталією Березинською (1910–2002). Діти — Юрій Шухевич (нар. 1933) і Марія Шухевич (нар. 1940).

Роман Шухевич у 1925 році став повноправним членом Української військової організації. А ще через рік зайняв пост бойового референта Крайової Екзекутиви. За політичну діяльність був засуджений польським судом на 4 роки ув'язнення, але, згідно з амністією, цей термін скоротили до 2-х років. Він вийшов на волю 27 січня 1937 року. У 1937 заснував рекламну компанію «Фама» у м. Львові (діяла до 1939), з прибутків якої таємно фінансував українські підпільно-визвольні організації. Узяв активну участь в організації «Карпатської Січі», став одним з її керівників. Коли у жовтні 1938 року на Закарпатті постала незалежна Карпатсько-Українська держава, січовики стали на її захист і отримали перший бойовий досвід.

Наприкінці грудня 1938 р. Роман Шухевич нелегально перейшов польсько-чехословацький кордон і на Різдво 1939 р. дістався до міста Хуст, де разом з іншими провідними членами ОУН створив Генеральний штаб національної оборони Карпатської України. В обов'язки поручника «Бориса Щуки» (тодішній псевдонім Романа Шухевича) входило поповнення Січі кадрами, організація фінансової допомоги та зв'язку. Під час нападу угорської армії на Карпатську Україну «Щука» брав активну участь у боях.

У березні 1939 року після окупації Карпатської України Угорщиною, Шухевич через Румунію і Югославію дістався до Австрії й зустрівся із членами Проводу ОУН. Йому доручили роль референта зв’язку з українськими землями в СССР. У 1940–1941 рр. він став Крайовим Провідником на Західноукраїнських землях і членом Революційного Проводу ОУН. У 1940 році – очолив організований ним Український Легіон.

Навесні 1941 року Провід ОУН домовився з німецьким командуванням про вишкіл військової частини Дружини Українських Націоналістів (ДУН), які мали воювати на території України проти більшовицьких окупантів за відновлення державності України. На базі ДУН було створено два підрозділи: спеціальний відділ «Нахтіґаль» та «Роланд». Серед викладачів цих курсів був і Роман Шухевич. Батальйони «Нахтіґаль» і «Роланд» розглядалися українськими націоналістами як ядро для майбутніх самостійних збройних сил. 1 грудня 1942 року термін дії контракту скінчився, й учасники батальйону відмовилися присягати Адольфові Гітлеру. Батальйон перевезли до Львова, де офіцерів заарештували. Романові Шухевичу вдалося втекти і в листопаді 1943 року він очолив УПА під псевдонімом Тарас Чупринка.

З 1944 року НКДБ УРСР розгорнув широкомасштабний оперативний захід «Берлога», спрямований на пошук членів Проводу ОУН і особисто Р. Шухевича, на якого з 31 жовтня 1945 року завели розшукову справу під кодовою назвою «Вовк». В цілому по Україні не менш 700-800 оперативних працівників одночасно брали участь у пошуках командарма УПА. Тричі надходили інформації про ліквідацію «Вовка», але всі вони виявилися неточними, а тому пошуки тривали.

5 березня 1950 року Головнокомандувач Української Повстанської Армії генерал-хорунжий Роман Шухевич загинув у перестрілці з переслідувачами з МДБ на конспіративній квартирі у селі Білогорща на тодішній околиці Львова. Намагаючись прорватися з оточеного будинку, Шухевич був поранений і, щоб не здаватися живим до рук ворога, вистрелив собі в скроню. В одному із звітів це описувалося інакше: «Під час стрілянини з укриття вискочив бандит з пістолетом і гранатою в руці і кинувся вниз по східцях, де наскочив на полковника Фокіна, який сходив вниз. У цей час сержант Поліщук, який стояв у дворі, підбіг і автоматною чергою вбив бандита».

Лише восени 1950 року в українській емігрантській пресі з'явилися численні некрологи у зв'язку із загибеллю головнокомандувача УПА. Одначе жодних подробиць його загибелі не подавалося. Місце поховання тіла Романа Шухевича не встановлено дотепер.

Роман Шухевич став одним з найяскравіших лідерів національного руху за незалежність України під час Другої світової війни і в перші роки після неї. Сім років Роман Шухевич очолював антикомуністичний рух на західноукраїнських землях, який успішно протистояв радянським спецслужбам.

Керуючи Організацією Українських Націоналістів, Роман Шухевич показав себе талановитим політиком. Саме під його керівництвом ОУН зробила низку вкрай важливих політичних кроків: у серпні 1943-го р. було проведено ІІІ Надзвичайний великий збір ОУН, ухвалено розгорнуту програму організації, по суті – програму національно-визвольного руху. У листопаді за участю Шухевича проведено Конференцію поневолених народів, своєрідний антикомуністичний Інтернаціонал, що мав стати основою антирадянського фронту боротьби народів СРСР. У липні 1944 року ОУН створила підпільний парламент – Українську головну визвольну раду. До неї увійшли представники різних політичних сил, причому головним критерієм відбору була готовність до збройної боротьби за створення Української держави.

Роман Шухевич вважав, що єдність українського визвольного руху є важливою запорукою успіху. Задля подолання «отаманщини» Шухевич поставив ультиматум командирам загонів – визнати єдине повстанське командування або скласти зброю і припинити боротьбу. Роман Шухевич та його побратими будували Українську повстанську армію за зразками регулярних армій: створювалися штаби (Головний та регіональні), офіцерські (старшинські) школи, система звань та посад і навіть була власна нагородна система. Запроваджені ним принципи і норми політичної та військової діяльності стали концептуальною основою української визвольної боротьби 1940-1950-х років.

Після загибелі Р. Шухевича збройна боротьба українських націоналістів пішла на спад, але створений ним механізм працював аж до 1956 року, коли КДБ СРСР зуміло ліквідувати останній опір.

ЦІКАВІ ФАКТИ З ЖИТТЯ ПРОВІДНИКА

Навчаючись у 1917–1925 роках в гімназії, Роман мешкав у Львові під опікою бабусі Герміни. У неї тоді винаймав кімнату полковник Євген Коновалець – командир УВО. Гімназист Роман часто спілкувався із полковником, прислухався до його розмов, які справили великий вплив на формування свідомості й характеру майбутнього командира УПА.

Роман Шухевич дуже любив спорт. Він грав у футбол, волейбол, баскетбол, водне поло, займався боксом, кінним і лижним спортом. На Запорізьких іграх у Львові встановив рекорд бігу з перешкодами на 400 метрів та рекорд у плаванні на 100 метрів. Займав призові місця у метанні диска і штовханні ядра. Особливо добре Шухевич володів шпагою, якою тричі боронив честь українського студентства. Займався й планеризмом, здобув диплом пілота безмоторного літака. Роман Шухевич вправно володів шпагою, брав участь узмаганнях з фехтування. Захоплювався мандрами по річках: на човні проплив із Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад – на веслах проти течії.

На польському суді на запит адвоката, що спонукало його до вступу в ОУН, Шухевич відповів: «Це був наказ мого серця».

Р. Шухевич мав добру фізичну підготовку, але умови підпілля і психічне перевантаження з роками давалися взнаки – міокардит, гіпертонія, ревматизм. Тому він разом зі зв`язковою Галиною Дидик у липні 1948 року нелегально перебував на Лермонтовському курорті в Одесі. Вони придбали курсівки на ім'я вчителя Ярослава Польового та Ганни Хом'як. Йдучи на процедури, завжди брали із собою отруту й по черзі приховували пістолет.

НАГОРОДИ Й ПОЧЕСНІ ЗВАННЯ

Згідно з Постановою УГВР від 7 липня 1950 року,Голова Генерального секретаріату УГВР Роман Шухевич – «Лозовський» – нагороджений Золотим хрестом заслуги УПА.

14 жовтня 2017 року від імені Координаційної ради із вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у Львові Золотий хрест заслуги УПА (№ 006) та Золотий хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№ 006) передані Марії Шухевич-Трильовській, дочці та Юрію Шухевичу, сину Романа Шухевича.

12 жовтня 2007 року указом Президента України В. Ющенка «за визначний особистий внесок у національно-визвольну боротьбу за свободу і незалежність України та з нагоди 100-річчя від дня народження і 65-ї річниці створення Української повстанської армії» Роман Шухевич посмертно нагороджений званням Героя України. 21 квітня 2010 року Донецький апеляційний адміністративний суд визнав незаконним Указ про присвоєння звання Героя України головнокомандувачу Української повстанської армії Романові Шухевичу, оскільки той не був громадянином України. У відповідь на це низка міст Західної України, зокрема місто Хуст, Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів, Бережани, Вараша присвоїли Романові Шухевичу звання почесного громадянина.

ВШАНУВАННЯ ПАМ'ЯТІ

Вулиці Романа Шухевича є у багатьох містах України, зокрема у Львові, Білогорщі, Калуші, Чернівцях, Луцьку, Хмельницькому, Шепетівці, Івано-Франківську, Одесі, Білій Церкві, Броварах та Борисполі Київської області, у Дніпрі, Києві, Кам'янець-Подільському, Нікополі, Черкасах, Миколаєві.

Меморіальні музеї Романа Шухевича діють у Білогорщі, у Львові на вулиці Білогорща, 76, колишньому підпільному штабі ОУН, де загинув Шухевич, музей «Конспіративна квартира Романа Шухевича у Княгиничах», що в Івано-Франківській області, у селі Тишківці Івано-Франківської області урочисто відкрили Будинок-музей родини Шухевичів. У селі Грімне Львівського району є криївка Романа Шухевича, де облаштований на його честь музей.

Меморіальні дошки Романові Шухевичу встановлені у Хмельницькому, Львові, Хусті. Пам'ятники Головнокомандувачу УПА споруджені на головному майдані в селі Краковець на Львівщині, у Львові, на хуторі Переліски, що на околиці села Пукова, Рогатинського району на Івано-Франківщині, в селі Тюдів Косівського району Івано-Франківської області, в селі Княгиничі Рогатинського району Івано-Франківської області, в Заболотівці Чортківського району Тернопільської області, в селі Горішнє Львівської області, в селі Заболотівка Чортківського району Тернопільської області, в селі Княгиничі Рогатинського району Івано-Франківської області, на Личаківському цвинтарі у Львові. Українська діаспора Канади 1973 року встановила пам'ятник Романові Шухевичу в Едмонтоні.

Про Романа Шухевича створено фільм «Нескорений». Написано низку художніх книг та історичних досліджень.

Музей історії міста Хмельницького