День пам’яті жертв політичних репресій в Україні

17 Травня 2026 р.
Прес-центр

День пам'яті жертв політичних репресій в Україні — це національний жалобний день, який відзначається щороку у третю неділю травня. Цей день присвячений вшануванню мільйонів людей, які стали жертвами радянського тоталітарного режиму. Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.

Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КГБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений.

За період «Великого терору» у 1937-1938 роках на території УРСР було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та виправно-трудових таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %)

Великий терор 1937–1938 років став однією з найкривавіших сторінок в історії Хмельниччини (на той час — Кам’янець-Подільської області). Це була масштабна кампанія масових репресій, санкціонована керівництвом СРСР, під час якої постраждали тисячі місцевих жителів. За час «великого терору» 1937–1938 рр. в області позасудовими органами («двійками» та «трійками») було засуджено 13 848 осіб. Загальна кількість жертв, включаючи тих, хто загинув у таборах або під час депортацій, перевищує 16 тисяч громадян.

Окрім українців, під особливий удар потрапили поляки«Польська операція». Сталінська влада мстилася їм за поразку радянського походу на Захід у 1920 році та придушувала спротив колективізації.Репресії супроводжувалися фальсифікаціями звинувачень у шпигунстві, диверсіях та контрреволюційній діяльності.

Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

Сьогодні пам'ять жертв вшановують у Хмельницькому на Військовому кладовищі, біля «Ангела Скорботи» та інших пам'ятних місць.

Терору 1937-1938 років передувало розкуркулення, яке почалося ще на початку 1930-х (відоме як «ліквідація куркульства як класу»). Багатьох людей розстрілювали або відправляли до таборів ГУЛАГу. Життя цілих родин було зруйновано: через розкуркулення та арешти діти часто опинялися в дитячих будинках, а їхні батьки гинули на засланні .Незаконність репресій було визнано ще за часів СРСР після смерті Сталіна, коли відбулася часткова реабілітація.

Після широкомасштабного вторгнення Росії терор і політичні переслідування стали моторошною реальністю для величезної кількості українців, чиї міста і села окупували війська агресора. Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилось в історії. Але ідеологічні спадкоємці СРСР у путінській Росії знову принесли на українську землю масові політичні репресії. З огляду на все, що ми знаємо про Бучу, Ірпінь, Гостомель, Маріуполь. День пам’яті жертв політичних репресій набуває для нас нового значення. Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет. Вона бореться за те, щоб сталінські методи Великого терору не були інструментом політики у XXI столітті.