Управління культури і туризму Хмельницької міської ради
Адреса
29000, м. Хмельницький,
вул. Проскурівська, 30
E-mail
тел./факс
(0382) 70-35-25
Новини
Роботи учнів до Дня українського козацтва.
- 7 Жовтня 2025 р.
- Прес-центр
«Як козаки!»
Ви коли-небудь бачили справжніх українських козаків? У кіно? У театрі? У живописі?
Чи в інших видах мистецтва? Маабуть, що так. І які ж ці козаки у вашій уяві? У кожного, напевно, свої, проте є ознаки, які повинні бути обов’язковими для образу козака: пильні уважні очі, хвацько закручені вуса, чуприна-оселедець, вишита сорочка, пишні штани-шаровари, шапка-чумарка, крива шабля, вірний коник, а ще постають в уяві – кобза, куліш в казані на козацькій ватрі, селянська хата, соняшник за тином, стежка до рідної хати, висока церква, столітні дуби, розлогі поля, повновода ріка тощо.
У кожного свої козаки – юні джури; молоденькі, ще безвусі, козаченьки; обпалені вогнем битв мужні козаки-характерники; старі мудрі діди-козаки, які колись боролись і захищали рідну неньку - Україну, осавули, сотники, хорунжі, отамани, гетьмани… І сам Богдан Хмельницький. Власне, все це не просто уявили, а ще й намалювали наші юні художники з класів Хмельницької художки, в яких викладає Ірина Сергіївна Бочуля. Прикметно, що саме завдання було достатньо складним як для учнів двох 1-х класів базового (вік – 9-10 р.) і 4-го класу (вік 8 – 10 років) елементарного підрівнів, які цього вересня вперше прийшли до нашої школи. Всі роботи виконувались в техніці «гратаж» і юні художники впевнено готували папір для подальшої роботи: замальовували поверхню різнокольоровими олівцями чи фломастерами, або рівним шаром вкривали негустою аквареллю, потім сухий аркуш натирали парафіновою свічкою, ретельно заповнюючи всю поверхню. Далі його покривали розведеною у воді кольоровою, а найчастіше чорною гуашшю або аквареллю, додавши пару крапель рідкого мила, щоб фарба не скочувалась з поверхні. Після висихання на папері малювали самий твір, користуючись заздалегідь підготовленим ескізом. Потім учні гострим предметом, зазвичай зубочисткою, наносили лінії, крапки, штрихи, іноді – плями, щоб вийшов малюнок, як це робиться в графіці, тому техніка і називається «гратаж».
Коли розглядаєш ці малюнки, уява доповнює їх власними деталями, або визначає, що саме ти бачиш, бо напряму ніби нічого тут не сказано. Потрібно ще й додумувати. Я побачила козацькі клейноди, Січ на березі стрімкої порожистої річки, сцену прощання дівчини з молоденьким козаком, трьох козаків на високому горбі, які варили куліш (думаю, що сцена була навіяна знаменитим мультсеріалом режисера Володимира Дахна «Як козаки…»), козака – Мамая, котрий грає на кобзі і маленькі задерикуваті нотки так і відлітають з-під пальців музиканта, вершників на конях, насмішкуватих козарлюг, пораненого, але непохитного міцного воїна під синьо-жовтим стягом. Подивіться ці картинки, отримаєте задоволення зануритись у далекий світ козацтва, бо ці роботи виконувались нашими талановитими учнями до 1 жовтня – Дня українського козацтва.
Слава Українському Козацтву! Слава їхнім мужнім нащадкам – бійцям ЗСУ, завдяки яким можуть навчатись наші діти з мрією про щасливе майбутнє!
Ви коли-небудь бачили справжніх українських козаків? У кіно? У театрі? У живописі?
Чи в інших видах мистецтва? Маабуть, що так. І які ж ці козаки у вашій уяві? У кожного, напевно, свої, проте є ознаки, які повинні бути обов’язковими для образу козака: пильні уважні очі, хвацько закручені вуса, чуприна-оселедець, вишита сорочка, пишні штани-шаровари, шапка-чумарка, крива шабля, вірний коник, а ще постають в уяві – кобза, куліш в казані на козацькій ватрі, селянська хата, соняшник за тином, стежка до рідної хати, висока церква, столітні дуби, розлогі поля, повновода ріка тощо.
У кожного свої козаки – юні джури; молоденькі, ще безвусі, козаченьки; обпалені вогнем битв мужні козаки-характерники; старі мудрі діди-козаки, які колись боролись і захищали рідну неньку - Україну, осавули, сотники, хорунжі, отамани, гетьмани… І сам Богдан Хмельницький. Власне, все це не просто уявили, а ще й намалювали наші юні художники з класів Хмельницької художки, в яких викладає Ірина Сергіївна Бочуля. Прикметно, що саме завдання було достатньо складним як для учнів двох 1-х класів базового (вік – 9-10 р.) і 4-го класу (вік 8 – 10 років) елементарного підрівнів, які цього вересня вперше прийшли до нашої школи. Всі роботи виконувались в техніці «гратаж» і юні художники впевнено готували папір для подальшої роботи: замальовували поверхню різнокольоровими олівцями чи фломастерами, або рівним шаром вкривали негустою аквареллю, потім сухий аркуш натирали парафіновою свічкою, ретельно заповнюючи всю поверхню. Далі його покривали розведеною у воді кольоровою, а найчастіше чорною гуашшю або аквареллю, додавши пару крапель рідкого мила, щоб фарба не скочувалась з поверхні. Після висихання на папері малювали самий твір, користуючись заздалегідь підготовленим ескізом. Потім учні гострим предметом, зазвичай зубочисткою, наносили лінії, крапки, штрихи, іноді – плями, щоб вийшов малюнок, як це робиться в графіці, тому техніка і називається «гратаж».
Коли розглядаєш ці малюнки, уява доповнює їх власними деталями, або визначає, що саме ти бачиш, бо напряму ніби нічого тут не сказано. Потрібно ще й додумувати. Я побачила козацькі клейноди, Січ на березі стрімкої порожистої річки, сцену прощання дівчини з молоденьким козаком, трьох козаків на високому горбі, які варили куліш (думаю, що сцена була навіяна знаменитим мультсеріалом режисера Володимира Дахна «Як козаки…»), козака – Мамая, котрий грає на кобзі і маленькі задерикуваті нотки так і відлітають з-під пальців музиканта, вершників на конях, насмішкуватих козарлюг, пораненого, але непохитного міцного воїна під синьо-жовтим стягом. Подивіться ці картинки, отримаєте задоволення зануритись у далекий світ козацтва, бо ці роботи виконувались нашими талановитими учнями до 1 жовтня – Дня українського козацтва.
Слава Українському Козацтву! Слава їхнім мужнім нащадкам – бійцям ЗСУ, завдяки яким можуть навчатись наші діти з мрією про щасливе майбутнє!
Людмила Рожко-Павленко, методистка Хмельницької художньої школи
У 1991 році Марія Ковбасіста стала ініціаторкою створення дитячого ансамблю бандуристів “Намистечко”. Про зразковий аматорський колектив бандуристів, яки діє у Хмельницькій школі мистецтв,— наша розмова.
Великодня інсталяція у середмісті