Вітаємо іменинників

12 Лютого 2025 р.
Прес-центр

Сьогодні день народження Марини Василівни Канюк - молодої викладачки, яка має гарну школу - клас Сіренької Надії Андріївни і кафедру дизайну ХНУ. Цілеспрямована, освічена, розумна і постійно у пошуку нових знань і умінь, Марина відвідує всі можливі майстер-класи і сама їх вміло проводить. Вона веде активний спосіб життя, розмальовує тубуси, гільзи з-під снарядів і патронів, допомагаючи ЗСУ. Її учні беруть успішно участь у різноманітних конкурсах і виставках. Дай Боже, колего, щоб справдились всі Ваші сподівання, щоб Вам було любо і затишно жити у цьому світі при здоров`ї, мирі, спокої і щасті! З днем народження!

Також сьогодні, 12 лютого 2025 року день народження колишнього викладача Хмельницької художньої школи зі 42 - річним стажем Володимира Петровича Овчарука. З роси й води Вам, шановний колего, на довгі мирні і міцні роки! Будьте здорові і щасливі!

Володимир Овчарук - передвісник чарівної весни.

У просторій і світлій Виставковій залі Хмельницької художньої школи навесні 2023 року було розгорнуто виставку «Акварелі весни», де крім творів Наталії Єрьоменко і Любові Хворостюк було розміщено твори В. П. Овчарука. Володимир Петрович - спеціаліст вищої категорії, старший викладач, що протягом 1982-2024 років викладав юним обдаруванням рисунок, живопис і композицію. Маючи вищу фахову освіту (закінчив свого часу теперішню Українську академію друкарства) і володіючи всіма графічними і живописними техніками, художник своїм уподобанням обрав акварель, в якій працює вже багато літ.

Загальновідомо, що живопис аквареллю має свою давню історію – виникши в 12-13 століттях в Китаї, він поступово від суто прикладного характеру розвинувся у самостійний вид образотворчості, а твори станкового акварельного малярства нічим не поступаються олійному живопису. Не зважаючи на відмінності в матеріалі, на якому вони творяться (а це папір, рідше шовк, що ріднить малювання аквареллю з графікою), витворам акварельного живопису також підвладні всі жанри, а кращі зразки його здатні не просто зобразити оточуючий світ, а й передати найтонші колірні нюанси і переходи, насиченість простору повітрям, багатство кожного тону.

Саме такими є його акварельні твори, виконані в різні роки. У своїй роботі він послуговується різними прийомами і манерами. Зокрема, в них використана так звана «англійська акварель» або а-ля прима – унікальна техніка, що притаманна лише акварелі. Метода а-ля прима – живопис по зволоженому в різний спосіб паперу, написаний в один сеанс. Ця техніка означає писати відразу, без подальших капітальних змін.

Володимир Петрович не тільки досконало нею володіє, а й неодноразово проводив майстер-класи для викладачів дитячих мистецьких закладів області. Його пейзажі «Зимовий день» (2004), «Весна в парку» (2005), «Паводок» (2007), «Зелене літо», «Дерево в контражурі» (2010), «Симетрія осені» (2012), «Відлига», «Експресія весни» (2014) присвячені картинам природи і, що характерно для живопису В.Овчарука, не скомпоновані в тиші майстерні, а виконані серед дерев, у парку, на березі річки, коли майстром обирається і фіксується на папері певний вподобаний мотив. Об’єднує ці твори і м’який мазок, що легким доторком до єдиної в своєму роді фактури вологого барвистого шару, уточнює контури дерев і кущів, роблячи їх рухливими, а сам твір, напоєний повітрям, що передає наповнений одухотворенням простір, видається щемким і тріпотливим віконечком в живий світ. В цих краєвидах ми зримо відчуваємо, що художник працював не лише натхненно, але й швидко, миттєво фіксуючи певні враження, емоційний стан і свій, і природи. А тут вже мова повинна йти про надзвичайну сконцентрованість в роботі, адже акварель «по-мокрому» не дає можливості щось виправити, переписати.

Звільнившись від штучного компонування зображення і спираючись винятково на точку огляду, яка дозволяє зосереджувати увагу на головному і відсікати другорядне, В.Овчарук створює краєвиди «Морське каміння» (2010), «Кримський мотив» і «Класичний Крим» (2014). Природно й узгоджено виглядають будівлі і важкі кам’яні брили переднього плану з узагальненою панорамою дальніх планів.

Певний стан природи і відчуття його художником завжди диктує вибір широти палітри. Поліхромія більшості робіт цього майстра на виставці – яскравих, насичених кольором з розтяжками, барвистими плямами, кольоровими тінями, – притаманна творам, присвяченим радості буяння весни, сонячному світлу, ясній погоді. Проте художник полюбляє Божий світ о будь-якій погоді, тому різнобарвність у двох творах на виставці поступається певній монохромності, коли обирається два-три кольори і відбувається ретельна розробка колориту з розв’язанням світлотіньових завдань і винайдення гармонії у поєднанні тонів, напівтонів і нюансів обмеженої палітри. Мова йде про пейзажі «Мокрий сніг» (2001) і «Похмурий день» (2002). Проте, залишаючись вірним собі, художник все ж таки вводить теплі плями, як надію на те, що негода скоро закінчиться і сонце восторжествує на небокраї.

До акварельних технік належать і такі, що дозволяють дещо уточнити, додати, підсилити, більш конкретизувати. І хоч в основі майже всіх виставлених творів лежить прийом «а-ля прима», в деяких з них використовуються і такі прийоми як «відмивання», «сухий пензель» і лесування. Мальовничий прийом «по сухому» часто використовується на пленері, особливо при теплій або жаркій погоді, коли зволожений аркуш швидко висихає і по підсохлій основі пензлем наноситься малюнок, а потім вже розробляються тіні. Ця живописна манера сформувалася, ймовірно, в Італії, де превалюють спекотні дні, тому і має назву «італійської акварелі». І хоч в «чистому» вигляді ми на виставці не зустрінемо творів у цій манері, проте використання цього прийому можна знайти в творах «Паркова алея» (1996), «Засніжило» (2002). До речі, в останньому творі В.Овчарук вдається до змішаної техніки, використовуючи тут білила, що, безумовно, має виправдання з огляду на необхідність «запорошити, засніжити» кущі і дерева, розпорошити білі невагомі сніжинки, що стрімко в’ються в небі, закучерявити білі пасма диму над дахом будинку, щоб підсилити враження свіжості міцного морозцю.

Завдяки прийому «сухого пензля» сформувалася мозаїчна манера письма як корпусними, непрозорими фарбами, так і прозорими лесувальними, яку прийнято називати технікою багатошарового живопису. У В.Овчарука можна спостерігати окремі звернення до лесування в картинах «Польові дзвіночки» (2000), «Бузок і нарциси» (2005), «Будяки» (2007). Саме тут для збільшення насиченості кольору автор накладає один і той же колір, але в різних пропорціях по насиченості фарби на задану вже основу того ж самого кольору. Виходить надзвичайно яскраво і поетично. Навіть віриш, що за колючками звичайних «Будяків» (найзліші бур’яни наших полів і городів; інші назви – чортополох, татарник; володіє широким спектром лікувальних властивостей) ховається вразлива душа, схильна до самопожертви. Недаремно ж ця високоповажна рослина зображена на гербі Шотландії та є її символом.

Отже, чисті, надзвичайно легкі, не задавлені зайвими деталями акварелі Володимира Овчарука справляють враження написаних на одному диханні, в миттєвому пориві. Вони мають справжнє денне світло, несуть це світло, наповнені повітрям і непідробними емоціями.

Привітаймо ж, шанованого Володимира Петровича з днем народження, побажавши йому «ще довго ряст топтати», мати неперехідне творче натхнення і продовжувати дарувати всім нам свято спілкування з кращими своїми акварельними творами!

Людмила Рожко-Павленко - методистка Художньої школи, мистецтвознавиця, членкиня НСХУ