Управління культури і туризму Хмельницької міської ради

5 Лютого 2025 р.
Прес-центр

06.02.25 о 16.00 відбудеться відкриття виставки Вадима Піщерського під назвою "Незломлений".

Виставка працюватиме з 6 лютого та буде тривати до 21 лютого у Виставковій залі Школи іконопису "Нікош".

Проскурівська, 60 (біля вічного вогню)

Експлікація до виставки "Незломлений" Вадима Піщерського:

НЕЗЛАМНИЙ і НЕЗЛОМЛЕНИЙ Вадим Піщерський

Він почав малювати дуже рано, бо мама – відома українська художниця Надія Борецька, заохочувала сина. Залюбки вже у підлітковому віці допомагав їй викладати деталі вітражів, і навіть вікна лікарняних корпусів далекого міста Саскатун (провінція Саскачеван у Канаді) мають пейзажні композиції, викладені хмельничанами з кольорового скла. Або в юнацькі роки прописував фрагменти монументальних розписів, які вона виконувала для громадських і приватних споруд Хмельницького. Або ілюстрував книжечку віршів відомого хмельницького поета… Надія Анатоліївна почала на персональних виставках виставляти разом зі своїми його роботи, коли вони стали більш професійними. Звичайно, про майбутню професію мова йшла як про художню, тому шлях проліг від Хмельницького до Львова – в Академію мистецтв. Як і матір, яка фахово відзначилась майже у всіх видах декоративно-прикладного мистецтва, Вадим володіє різними видами образотворчості. Йому підкорюється метал – має диплом магістра в галузі «художній метал». Він гарно малює, особливо людське тіло, що притаманне всім, хто займається скульптурою, має талант колориста, вміє поєднувати різноманітні кольори, часом експериментує і виходить гармонійно і чуттєво. Штрих, лінія і пляма – основні прийоми графіки – також підвладні Вадиму Піщерському. Його творчість можна поділити на кілька періодів, які плавно перетікали один в одного, доповнюючи і визначаючи наступний етап. Якщо романтичні візії з далекими морськими краєвидами, картинами козацької вольниці, натюрмортами, жанровими творами на побутові теми – це найбільш ранній Піщерський з висвітленою палітрою, з чіткою деталізацією, то наступний, вже за часів закінчення бакалаврату – більш узагальнюючий, з приглушеною ледь не монохромною палітрою. Тут з’являється багато портретів, часом чуттєвих або фантазійно-психологічних, іноді виконаних по фотографіях, але з особистісним творчим підходом. У періоді закінчення Академії, коли фахово оволодів малюванням «скульптурної пластики», почали з’являтись роботи, де відбувався пошук відображення на площині руху, динаміки, рівноваги, більшу увагу почав приділяти графіці, яка в нього передавала скоріше внутрішній стан душі, ніж зображення певних об’єктів. Коли після Академії почав викладати у Хмельницькій художній школі, програми «основ композиції», «живопису» і «рисунку» змусили знову з учнями «пройти» весь шлях від початків до власного творення художніх образів на більш глибоких засадах. З’являється новий етап у творчості, той, що був представлений на першій персоналці у Музеї історії міста Хмельницького. На той момент його надзвичайно захопило абстрактне вираження різноманітних почувань. І, можливо, не тільки це. Вадим почав активно використовувати всі наявні фарби і барви, застосовуючи різноманітні техніки: малювання мастихіном і патичком, пензлем і пальцями, флейцем і долонею. Виходило прикольно і дуже гармонійно. Адже хотів не просто наносити фарбу, а й передавати певний настрій, узгоджувати кольори, робити твори привабливими не лише для обізнаних, а й для пересічних глядачів. Найбільш цікавим був вернісаж у Хмельницькому обласному художньому музеї, де крім 16 закінчених творів зала була декорована великоформатними полотнищами, що в якості фризу підтримували роботи, вивішені на стінах. Назва «Динаміка рівноваги» цілком відповідала представленим творам. Витримані у біло-червоній гамі з різними відтінками червоного – від ясного до майже пурпурового, - вони представляли експерименти у зображенні самого процесу руху, тобто динаміки, людського тіла, часом гіпертрофованого, часом його фрагментів, або стану між рухом і спокоєм, тобто у рівновазі. І саме червоний колір, що контрастом виступав на білій площині картини, підсилював різноманітні відчуття, які викликали художні образи. Беззастережна інтуїція (малює відразу на площині твору без начерків та ескізів), внутрішні почуття і переживання як рух емоцій і живої енергії дозволили художнику знайти свою нішу в мистецькому просторі і виокремитись як потужний і цікавий майстер. Недаремно ще у студентські і пост-студентські часи був переможцем міжнародних і всеукраїнських конкурсів у Харкові, Одесі і Дніпрі.

У наступному періоді художник переживає ідейні й моральні пошуки і створює цілу серію творів, пов’язаних з християнськими чеснотами: «Ангел», «Марія», «Оплакування», - яка на жаль, не була завершена, розпочалось повномасштабне вторгнення рашистських військ в Україну. І вже навіть будучи бійцем Територіальної Оборони (з перших днів початку війни), відкрив свою персональну виставку в Школі іконопису «Нікош», представивши роботи християнської тематики і декілька графічних творів, зробив благодійний жест в день відкриття – виручені кошти за графічний триптих, проданий з виставки, передав на потреби ЗСУ. Потім буде ще участь в інших виставках, навіть ціла стіна робіт у Центральному будинку художника до Дня ЗСУ, а також представлення творів на пересувній виставці у Хмельницькому, Львові, Варшаві, Празі, де роботами хмельничанина захоплювались небайдужі шанувальники мистецтва, на мистецькому аукціоні у Німеччині на користь ЗСУ.

Нинішня виставка представляє роботи з різних серій, різних періодів творчості. Але є тут також твори, виконані художником, коли він вже не перший рік знаходиться в діючих військах ЗСУ і там, у вільний від чергування час продовжує у свій спосіб висловлювати свої емоції щодо війни і Перемоги, щодо ставлення до ворога і возвеличення непомітної, часом страшної і небезпечної (бо на фронті гинуть!), але такої до зарізу потрібної професії – воїна, бійця, котрий ось вже три роки воює за незалежність нашої держави. Складні патріотичні слова потрібні на урочистостях, а там, на фронті, приходять інші думки, нуртують різні емоції, почуття і почування. Все це художник Вадим Піщерський намагається відображати в своїх нових роботах, які ми також фрагментарно можемо побачити на виставці. Розшифровувати і пояснювати кожну з них має право кожен, хто їх розглядає. Основне – вони про НЕЗЛАМНІСТЬ і про НЕЗЛОМЛЕНІСТЬ. І всім вирішувати також, хто ж цей художник, що так глибоко по-філософськи розповідає нам про нас самих? А він – наш земляк, наш шанований воїн, викладач Хмельницької художньої школи – Вадим Валерійович ПІЩЕРСЬКИЙ! Нехай його воєнні будні будуть не дуже важкими, нехай його військова праця буде успішною! Нехай згине проклята війна і всі наші сини повернуться додому! Слава Україні! Слава ЗСУ! Слава нашому Вадиму!

Людмила Рожко- Павленко, мистецтвознавиця, членкиня НСХУ,

методистка Хмельницької художньої школи